Накресліть моделі безсполучникових складних речень. Поясніть смислові відношення між частинами.
Гляди, не забудь людиною будь!
Не всяка стежечка без спориша не в кожної людини добра душа.
Вік прожить не поле перейти.
Хлопці б'ються чорт зна за що хоч красива, та ледащо.
Закинь назад попереду знайдеш.
Земля наша мати всіх зрівняє і помирить.
Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев'яної огорожі за ними купчилися кущі малини та смородини.
Зима притрусила землю пухнастим снігом дуби-велетні позодягалися у сиво-золоті кожухи берези стоять непогасними свічками стовбури грабів чорні грона калини мерехтять рубіновою кров'ю снігурі жаристо квітнуть на кущах сяє соснова глиця вітер дихає шпарким морозцем.
У ново побудовану хату насамперед вносять ікони і вішають їх у красному куті під ними на покутті ставлять діжу на стіл кладуть хліб із сіллю.
Прикмети ясної сухої погоди вночі було тихо, вранці піднявся вітер вдень він посилився в надвечір'я стих.
А може, в цьому й є моя сміливість палити серце в хуртовині сніжній купати душу у холодній зливі.
На жовтій квітці декілька краплин ясне вино на золотавім лезі.
Дзвенить у зорях небо чисте палає синім льодом шлях.
Яка ж хмільна відрада іти назустріч дням і знать мине печаль і знада покосом ляже сіножать.
Любім життя топчімо зелен-ряст.
Усім живим уміймо дорожити і пам'ятаймо живемо лиш раз удруге нам на цій землі не жити.
Пелюстка кожна повна музики квітує сад.
Матері переходять в пам'ять не лишають по смерті нас.
Він зрозумів життя дається лише один раз і двічі молодим не бути.
Золотіє вечірня тополя дивним світлом горять небеса покотилась зоря у долоні пшеничного поля.
Раніше встанеш більше діла зробиш.
Найшла коса на камінь коса не втне камінь не подасться!
Вам не орел розшарпав груди горді бридкі гадюки в серце уп'ялись.
Не кожному в руки щастя йде від багатьох воно тікає.
Прийде вечір усі вулиці в селі аж гудуть піснями.
Час твій прийде з долею битися сон пропаде.
Ударили козаки веслами у воду одскочив дуб од берега.
Продержало з тиждень морозом земля заклякла.
Гляне холодною водою обіллє.
Застеліть скатертиною стіл під гарячий округ короваю я пахучого хліба накраю!
Чаклує над діжею господиня вже тісто піднялося до країв.
В печі зникає біле чудо гарячі пахощі пливуть.
Затишно в хаті тепло і чисто мову про хліб я заводжу навмисне
Снігу меншає чорними латами криється земля.
Минула осінь одвіяла-відхурделила зима настала бентежна пора рясту.
Я відчуваю день минає.
Сідає сонце на спочинок синіє обрій тануть тіні дарує казку хтось дитині
Дуже тішиться бджола дика грушка зацвіла.
Заспіваєш аж світяться ранки.
Листя обліта услід за вітром навесні зашелестить нове.
Упала злива стрімголов дах обізвався барабаном.
Стоїть явір над водою на воду схилився сидить козак у неволі, тяжко зажурився.
Я не можу одразу хапати гриба мені треба подивитися, присісти, погомоніти з ним, а потім уже орудувати кіскою.
Прийшла весна весела верба зазеленіла соловейко затьохкав вишні цвітом укрилися.
Троянда не розквітне її спалило сонце непривітне.
Пісня дише голосом мовить поле колосом.
Вишня губить листя на причілку хати журавель колодязний трубить у мерзлу синь.
Там мати залишилася самітня синів на фронт покликала війна.
Людство не усвідомить себе як єдине ціле - не буде йому добра.
Мені снилось я мельник в старому млині.
Бринять бджолині крила гудуть вулики у виноградних лозах задушлива спека повисла в саду.
Розпочалися жнива будь скупішим на слова.
Забіліли сніги навколо Києва загуляли хуртовини. Закинь назад попереду знайдеш. Земля наша мати всіх зрівняє і помирить. Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев'яної огорожі за ними купчилися кущі малини та смородини.
Немає коментарів:
Дописати коментар